Облаштування території ферми: двір, склади, робочі зони

Успіх та прибутковість сільськогосподарського тваринницького бізнесу залежить від багатьох чинників. Один із них – організація зручних, безпечних та сприятливих для ефективності робочого процесу умов.

Подальший текст розповідає про те, як обладнати ділянку ферми –  стаття звертає увагу на ключові принципи відповідної роботи та найважливіші її аспекти.

Зонування території

Цей простір має включати чотири функціональних зони, в тому числі такі складові:

• тваринницьку – вона обладнується спорудами для утримання худоби (стайнями для коней, свинарниками, корівниками), а також спеціальними майданчиками для вигулу цих тварин та пунктом ветеринарної допомоги;
• кормову – це складські приміщення, кормоцехи, зерносховища, силосні траншеї та вежі;
• виробничо-господарську – будівлі у вигляді гаражів та ангарів для сільгосптехніки, майстерень для її обслуговування й ремонту, водонапірних споруд та гноєсховищ;
• адміністративно-побутову – до неї входять офісні приміщення, пункт медичної допомоги, переодягальні та їдальня для працівників.

Важливим моментом є й забезпечування зручних під’їздів до кожної з зон. Територію біля складських приміщень та виконання вантажно-розвантажувальних робіт доцільно обладнати гумовим покриттям. Портал вітчизняного виробника Creative Play https://creativeplay.com.ua/gyma купити гумову плитку високої якості пропонує за доступними цінами. А на внутрішньогосподарських проїздах дорожня поверхня має бути твердою – бетонною або асфальтованою.

Організація тваринницького комплексу і, зокрема, його зонування має відповідати ветеринарно-санітарним та екологічним нормам.

Обладнання двору

Окрім належного покриття доріг та господарсько-виробничих приміщень і майданчиків, що забезпечить зручний рух транспортної й іншої техніки та персоналу, незалежно від складності погодних умов, територія ферми повинна бути обладнана такими функціональними елементами.

1. Системою освітлення. Ця мережа має охоплювати всі ділянки сільгосппідприємства, від проїздів до робочих зон. У темний час доби вони повинні освітлюватися добре. Сучасним рішенням є використання світильників у вигляді LED-прожекторів з датчиками руху. Ці пристрої дозволять ощадливо витрачати електроенергію без зниження рівня безпеки об’єкту вночі.
2. Озелененням. З боку місця розташування населеного пункту чи житлового масиву фермерське господарство має відділятися смугою зелених насаджень – дерев або чагарників. Ширина такої лісосмуги повинна становити як мінімум 100 метрів. Завдання відповідного озеленення – захист від запахів та шуму, а також створення затінку.
3. Біобезпекою. Територія має бути обладнана відповідним санітарним нормам основним в’їздом. Вимогою для його облаштування є наявність дезінфекційного бар’єру у вигляді бетонної ванни з дезінфікуючим розчином для коліс транспортної техніки. З урахуванням вимог дезінфекції має бути обладнаний і пішохідний санпропускник для працівників. Ця зона повинна створювати умови для дезінфекції взуття й рук персоналу.
4. Підведенням комунікацій. Мається на увазі електропостачання та водопостачання. Точки підключення води для миття виробничих приміщень і технічних засобів мають бути зручними.

Гноєсховища необхідно розташовувати на передбаченій ветеринарними стандартами відстані від приміщень, де утримуються тварини і працюють люди. Фермерський двір проєктують так, щоб стічні води від цього сільгосппідприємства не могли потрапити до відкритий водойм.

Як облаштовувати кормову зону й господарські будівлі

Умовою зручного роздавання кормів є розташування кормоцеху поруч із приміщеннями утримання худоби. Солому й сіно зберігають у скиртах або спресованих тюках. Доцільно використати для зберігання цих та інших грубих кормів спеціальні ангари.

Силосні траншеї, в яких також зберігають і сінаж, обладнують у вигляді бетонованих ємностей. Щоб не допустити їх затоплення або підтоплення, ці об’єкти розташовують на підвищеннях.

Приміщення зерносховищ мають бути сухими й закритими, недоступними для шкідників-гризунів та вологи.

Вимогами для гноєсховищ є їх водонепроникність та віддаленість їх від свердловин водопостачання й кормоцеху. Гноєзбірники повинні бути бетонованими.

Місцем утримання нових, завезених з інших ферм тварин, має стати карантинне відділення. Пункт ветеринарної допомоги краще розташовувати поряд із тваринницькою зоною.

Також необхідно створити належні умови для регулярного вивезення залишків кормів та іншого сміття з території ферми.

Законодавчий документ, які регламентує головні принципи облаштування території тваринницької ферми – це Державні будівельні норми України (ДБН).